МІСЦЕ

ЗУСТРІЧІ

ОДЕСА

 

 

Головна

Статті

Фото

Інтерактивний музей

UA

RU

Оперета, про яку не може спокійно згадувати жоден одесит, мала назву «Трансністрія». Постановка маршала Антонеску. Один із головних її героїв – Герман Пинтя. На зорі своєї державної діяльності він уславився продажем з торгів бруківки міста Кишинева. Так, уявіть собі, пустив із молотка кишинівський камінь. В Одесі Пинтя прославився епопеєю з насінням.

Поліцаї затіяли вигідне підприємство: вони підбирали скинуті нашими літаками листівки, продавали їх на ринку по п'ять марок за штуку, відразу влаштовували облави, відбирали листівки разом із гаманцем «за припинення справи» і знову пускали листівки в обіг. Герман Пинтя та його дружина Лючія були готові луснути від заздрощів. Аферу з бруківки в Одесі повторити не вдалося. Всі собаки та кішки були обкладені податком — повідомлення про це справно публікувала газета губернатора Олексяну «Молва» та орган Пинті російською мовою «Одеська газета» ціною сорока пфенігів.

У липні сорок другого року Пинтю осяяла ідея: насіння. Це ж Україна. Український шоколад. Пинтя видав наказ № 51:

«Я, Герман Пинтя, ім'ям короля Михая I... забороняю мешканцям Одеси лузгати насіння. За порушення штрафу».

Але хтось наполегливо запльовував лушпинням приймальні біля кабінетів Пинті та його колег по опереті.

13 квітня 1943 року орган Пинті опублікував наказ № 88, який я наведу цілком дослівно:

 

«Я, Герман Пинтя, Міський Голова гір. Одеси, маючи на увазі постанову № 1559 від 1941 р. пана професора Олексяну, Громадянського Губернатора Траїсністрії, згідно з якою мені довірено повноваження міського голови гір. Одеси,

маючи на увазі, що наш наказ № 51 від 9 липня 1942 року щодо заборони продажу та споживання насіння продовжує порушуватися, що доводить, що населення міста не вважає за потрібне виконувати вжиті нами заходи для того, щоб місто прийняло цивілізований вигляд, маючи на увазі та укладання юридичного відділу Муніципалітету,

НАКАЗУЮ:

Ст. 1. Категорично забороняється продаж та споживання будь-якого насіння на всій території міста Одеси (на вулицях, у садах, у парках, кіно, площах, базарах, спортивних стадіонах тощо).

Ст. 2. Винні у порушенні цього наказу заарештовуватимуться на місці та притягуватимуться негайно до кримінальної відповідальності із застосуванням до них таких покарань: уперше штраф від 10 до 100 марок, а при повторних випадках штраф від 50 до 500 марок.

Ст. 3. Встановлення зазначених вище порушень здійснюватиметься чинами кримінальної, цивільної та військової поліції, органами Медико-Санітарної Дирекції Муніципалітету, а також спеціальними делегатами Муніципалітету.

Ст. 4. Адміністративна, Продовольча та Медико-Санітарна Дирекції Муніципалітету уповноважені виконати цей наказ. Цей наказ дано нами 6 квітня 1943 року.

Міський Голова м. Одеси Г. Пинтя.

Генеральний секретар А. Костинеску».

 

Наказ кілька днів поспіль повторювали газети окупантів поруч із розкладом роботи лазні «Гігієна» у пристрасний тиждень та погрозами професора Олексяну, губернатора Трансністрії, укласти до концтабору всіх одеситів, викритих у контрабанді. Мався на увазі ввезення до Трансністрії ззовні предметів та товарів особистого користування. З'явилося нарешті і повідомлення про «масову конфіскацію насіння»: у перші два дні дії нового наказу на заставах було конфісковано цілу тонну.

Через тиждень пані Лючія Пинтя відкрила два комісійні магазини та один бакалійний: у продажу був годинник, кільця, соняшникова олія та... насіння.

За виключно корисну діяльність Антонеску завітав Пинте звання генерального примаря. Але в цей час упала завіса: оперета «Трансністрія» закінчилася.

1944 р.

З «Одеського зошита» кореспондента газети «Червоний флот», письменника Володимира Рудного

 

 

Назад до статей