Інтерактивний

Музей

В.С.Висоцького

 

Головна

Спогади

Статті

Місце зустрічі – Одеса

UA

RU

Одеські пісні Володимир Висоцький почув ще хлопчиськом у московських дворах. І одна з таких пісень із різноманітної творчої спадщини Леоніда Утьосова увійде і до його раннього репертуару. У домашніх компаніях Висоцький із задоволенням виконуватиме: «З Одеського кічмана Тургенєва роману я вичитав гарненький віршик. Які гарні стервози, як ніжні були троянди, потім вони стерлися в порошок...». Причому виконуючи цю пісню, Висоцький наслідував голосову манеру незабутнього Леоніда Йосиповича Утьосова. До речі, пізніше два пісенні генії познайомляться, і навіть якийсь час будуть сусідами. А от де, і яким чином, уперше міг почути Висоцький рідкісну пісню Утьосова? Впевнений, що у 50-ті роки минулого століття, в домашніх компаніях, слухали так звані платівки «на ребрах», у тому числі пісню Утьосова «З Одеського кічмана бігли два уркани…». Чому на ребрах спитаєте Ви? Та тому, що записати 1930 року цю пісню Утьосову дозволили, а ось виконувати на концертах заборонили. І можна було її почути тільки на урядових концертах на прохання самого товариша Сталіна, який замовляв цю пісню, мабуть, згадуючи при цьому свою молодість. Рукописи, як і пісні, не палають. Магнітофони в радянських сім'ях у 50-ті роки щойно з'являлися. І заповзятливі молоді люди брали використані медициною целулоїдні плівки, і поверх них записували те, що офіційна влада не вітала. Ось так з'являлися платівки на ребрах чи кістках. Тому що, купивши такий товар, на світ можна було побачити чиюсь гомілкову кістку. Але це поки що 50-ті роки. Не можна пройти повз і не сказати про пісню «На Перовському на базарі шум і тарарам, продається все що треба: барахло і мотлох…» на вірші одесита Зінгерталя Лева Марковича. На пропозицію Висоцького цю пісню включили до вистави Театру на Таганці «Десять днів, які вразили світ». Можна знайти у ранньому репертуарі Висоцького та інші сліди одеських пісень, але краще перейти до його власних пісень.

Перший одеський фільм, у якому знявся Висоцький "Вертикаль". Але, як говорив режисер Говорухін, Висоцького можна було й не знімати, головне, що він потрібен був у картині, щоб написати пісні! І у фільмі прозвучить цілих п'ять. Майже всі вони будуть написані у горах на зйомках. Рядки деяких із них розійдуться на цитати. Причому їх досі використовують журналісти, особливо у заголовках статей. Наприклад, «Якщо друг виявився раптом», «Тут вам не рівнина» – при цьому зміст публікацій може мати зовсім не «гірський характер», але краще і сильніше за цитату, ніж написав Висоцький, не придумалося. Паралельно з фільмом «Вертикаль», актор Висоцький знімається вперше у головній ролі у фільмі Кіри Муратової «Короткі зустрічі». Там же пролунає й кілька пісень. Причому знову редактура вирішить, що пісень достатньо, щось можна прибрати, наприклад, пісню «Гололед». Якщо порахувати скільки Висоцький напише для Одеської кіностудії, а скільки захочуть використати, то написане набагато переважить.

Просто перераховувати всі пісні заняття нудне, тому звернемося до історії створення однієї з самих одеських пісень «Вкотре лечу Москва-Одеса». Середина серпня 1967 року. Висоцький летить із Одеси до Мінська, щоб знятися у картині Турова «Війна під дахами» та записати кілька пісень. А до Одеси приїжджає Людмила Абрамова, щоб відзначити із чоловіком 16 серпня день свого народження. Але чи так просто у розпал турсезону відлетіти на південь! На допомогу Висоцькому у Мінському аеропорту приходить стюардеса. І ось у польоті на вирваний з чийогось зошита листок, у поета народжуються рядки:

 

                                    И вниз из поднебесья мне глядеть без интереса

                                    А прямо и вперед пускай глядит пилот

                                    Лечу я Минск-Одесса – пособила стюардесса

                                    Изящная, как весь гражданский флот.

Надворі перша декада січня 1968-го. Москва. Знову треба терміново до Одеси. Але всі спроби відлетіти закінчуються невдачею. "Метеоумови не ті", втім, ці рядки з іншої пісні, і напишуться пізніше. А зараз Висоцький пише: «Укотре лікую Москва – Одеса, знову не випускають літак…», і вже в січні на одному з концертів ця пісня й прозвучить. Причому стане майже програмною у концертному репертуарі поета. До нас дійде понад 60 фонограм із виконанням цієї пісні. Запише Висоцький цю пісню і на платівку разом із ансамблем «Мелодія» під керуванням Гараняна.

1968-го у творчому доробку Висоцького з'явиться «Пісенька про стару Одесу». Причому народитиметься цей шедевр, коли артист зніматиметься у Сибіру у фільмі «Господар тайги». З біографії Висоцького більше відомо, що тоді в Сибіру він напише «Полювання на вовків» та «Банька білого». Зйомки картини "Небезпечні гастролі" планувалися на 1969 рік. А ось про написання пісень розмова з поетом йшла вже навесні 68-го. Твердження на роль Бенгальського актора Висоцького йшло дуже важко. Режисерові Хількевичу доводилося просити акторів, які проходили кінопроби, щоб вони навмисне «запарювали» роль, тому що в образі Бенгальського режисер хотів бачити лише Висоцького. І поки що Хількевич «воював з одеською кіно редактурою» за участь артиста Висоцького поет пише: «Дами, панове – інших не бачу тут…». Ще одна пісня з цієї картини – романс «Було так я любив і страждав…» також народитися тут в Одесі. За спогадами Ігоря Бору Висоцький під час запису цієї пісні співав її з аркуша.

Трохи про морський цикл. Найдивовижніше, але найперша пісня Висоцького «Суров ти ж клімат Охотський…», яка дійшла до нас, носила морський сюжет. Тема пісні не хитромудра, і присвячена нагоді, коли четверо моряків потрапили у відкрите море і зуміли вижити протягом 49 днів. Сам поет серйозно до пісні не ставився, і говорив, що в такому ж ключі можна написати і про інше, «треба лише читати газети, і міняти прізвища…». 1965 року Висоцький напише пісню «Кораблі», рядки якої стануть пророчими. «Не пройде й півроку, і я з'явлюся, щоб знову піти на півроку…» – 25 січня Висоцький народився, а 25 липня його не стало.

Влітку 1967 року Висоцький дуже багато часу проводить в Одесі, оскільки тривають зйомки фільму «Інтервенція», для якого поет напише кілька пісень. Особливо цікава історія з написанням пісні грабіжників, у фільмі її виконає Юхим Копелян. Справа в тому, що існувало два куплети старої одеської пісні 20-х років. Текст знав режисер Полока, дід та мати якого одесити. Полока розповів про ці куплети Висоцькому, і Висоцький дописав ще два. Причому настільки стилістично пішло влучення, що коли ще не були надруковані офіційно тексти Висоцького, у багатьох самвидавських збірниках пісню приписували поету цілком. І лише 1987 року, коли на екрани кінотеатрів вперше вийде у прокат фільм «Інтервенція», з'явиться можливість друкувати тексти пісень. І, коли люди, причетні до подібних видань, побачать машинописний текст пісні «Грім прогримів», де рукою Висоцького буде написано, що два куплети «моє», два куплети «народне», помилка з текстом, що приписується, зникне.

 

Повернемось у спекотне літо 67-го. Дні, проведені у нашому місті Висоцькому, були заповнені як кінозйомками. Насамперед це було спілкування з людьми. Наприклад, друг Висоцького моряк Олег Халимонов пізніше згадував, як поет працював у цей час над піснею SOS «Йдемо під воду в нейтральній воді…». Наприклад, Висоцький питав, як із-під води подаються сигнали. Щоправда, у пісні звучатиме «локатори звивання». А на зауваження Халімонова, що локатори виють, вважав, що в пісні нехай краще помилка залишиться, зате напруження не пропаде. Сучасники згадували, що коли Висоцький вперше співав у квартирі легендарного капітана Гарагулі, у тому числі виконуючи цю пісню, то багато моряків не приховували своїх сліз... З родиною капітана Гарагулі Висоцький спілкуватиметься до самої смерті. І присвятить капітанові та старшому другові не лише пісні, а й вірші. Наприклад, коли влітку 1969-го Висоцький з Владі зроблять круїз на теплоході «Грузія» Кримсько-Кавказькою лінією, після чого Висоцький напише «Був шторм, канати рвали шкіру з рук…», причому є відомості, що вперше читав її в Одесі! Цікаво, що у перших виконаннях буде наступний куплет:

                                    Здесь с бака можно плюнуть на корму

                                    Узлов немного, месяц на Гавану.

                                    Но я хочу на палубу к нему

                                    К вернувшему мне землю капитану.

"Місяць на Гавану" - це випадок, розказаний Гарагулі, коли "Грузія" ходила на Кубу. А потім, який очолював кубинську делегацію Рауль Кастро (рідний брат Фіделя), був у гостях у родини Гарагулі на проспекті Шевченка.

Пісня «Був шторм» буде однією з найулюбленіших Анатолія Григоровича Гарагулі. І Висоцький іноді перед виконанням говоритиме, що пісня присвячена легендарному капітанові теплохода «Грузія».

Вже іншому капітану Олександру Назаренко буде присвячена пісня «Кінь 20 тисяч у Ммашини затиснуті…». Пісня буде написана на борту судна «Шота Руставелі» під час чергової подорожі Чорним морем з Мариною Владі.

А загалом у подорожах на судах Чорноморського флоту відпочивало і писалося Висоцькому добре. Адже капітани судів оточували Висоцького теплотою та увагою. На судні «Аджарія» у жовтні 1968-го Висоцький напише пісню «На судні бунт, над нами чайки лунають…».

Буде Висоцький і морська картина «Контрабанда» на Одеській кіностудії, де прозвучить пісня в дуеті з Ніною Шацькою «Жили-были на море…».

Трохи торкнемося роботи Висоцького – це фільму «Зелений фургон». 1970 року Висоцький вже брав участь у радіопостановці за романом Козачинського. Тому, коли до нього звернувся сценарист Ігор Шевцов із пропозицією написати для майбутнього фільму пісні, Висоцький із задоволенням не лише погодився, а й захотів повністю влитися в цю роботу: і як сценарист, і як режисер. За спогадами Володимира Мальцева передбачалося використати близько 12 пісень у фільмі. Частину текстів мав написати Висоцький. Ще частина у гаданому фільмі мала прозвучати у виконанні Володі Мальцева з обов'язковим використанням старого одеського фольклору. А робив він це віртуозно та смачно. На пропозицію Мальцева першою на титрах мала йти стара одеська пісня «Жахливо шумно у будинку Шмеерсона…». Висоцький встиг написати кілька віршованих нарисів, які так і не встигли пролунати. Наприклад, такий вірш:

 

                                         Мы можем речь вести за что угодно

                                         Но не бери меня на это вот!

 

                                         Где девочки? Маруся, Рая, Роза

                                         Их с кондачка пришлепнула Чека

                                         А я живой, я только что с Привоза

                                         Вот прям сейчас с воскресного толчка…

Справжній одесит може і знайде помилку. Ми лише трохи пробіглися з «одеської тематики» поетичної творчості Висоцького. Бо докладно написати та розповісти про всі межі «одеської поетики» Висоцького справу цілої монографії.

 

Олександр Лінкевич

Цей текст було вперше опубліковано у газеті «Порто-франко» №3 25 січня 2013 року

 

 

ГОЛОВНА

Назад до статей